Нерухомість


Навігація

Головна » Новини » ВСУ » Проблеми судово-правової реформи

ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ «ЗА ДЕМОКРАТІЮ ЧЕРЕЗ ПРАВО» (ВЕНЕЦІАНСЬКА КОМІСІЯ)

початок

14. Висновки

124. Хоча багато положень Закону було вдосконалено у порівнянні з попереднім законопроектом, зокрема, в частині зміцнення незалежності судової влади, основні критичні зауваження, викладені у попередньому висновку, залишаються актуальними. Основні дві проблеми стосуються радикального скорочення ролі Верховного Суду та підвищеної ролі Вищої ради юстиції щодо призначення суддів, дисциплінарного провадження та звільнення суддів.

125. Закон фактично позбавляє Верховний Суд можливості впливати на судову практику цих судів. Насправді, він втрачає повноваження надавати роз’яснення судам щодо тлумачення та застосування законодавства, хоча за вищими спеціалізованими судами це право зберігається. Далі більше, Суд має право переглядати рішення вищих спеціалізованих судів лише у випадку неоднакового застосування норм лише матеріального права, а не процесуального. Юрисдикцію Верховного Суду має бути розширено, аби він відображав свій конституційний статус вищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції. Якщо підтримується створення трьох різних юрисдикцій, на чолі з трьома касаційними судами, закон має, принаймні, забезпечити ефективну систему вирішення колізій між трьома юрисдикціями.

126. Ще однією важливою рисою Закону є важлива роль, відведена Вищій кваліфікаційній комісії суддів і Вищій раді юстиції. Якщо ознаки Вищої кваліфікаційної комісії суддів видаються сумісними з міжнародними стандартами, деякі аспекти діяльності Вищої ради юстиції РЮ явно таким стандартам не відповідають. Вважається за доцільне рекомендувати внесення змін до Конституції України, щоби привести склад Вищої ради юстиції у відповідність до міжнародних стандартів. Комісія підкреслює, що вона не критикує нинішній склад Вищої ради юстиції, але наполягає, що за відсутності конституційних гарантій збалансованого складу Вищої ради юстиції, її повноваження слід скоротити, а не розширити. З огляду на проблему змісту конституційного складу Вищої ради юстиції, слід запровадити жорсткі правила несумісності членів Вищої ради юстиції.

127. Фундаментальні проблеми існують у системі призначення та звільнення суддів, незважаючи на деякі вдосконалення. Зокрема, видається дуже проблемною роль Верховної Ради. Система суддівського самоврядування надто складна і включає багато інституцій.

128. Венеціанська Комісія, зокрема вітає позитивні елементи реформи:

1. Запровадження системи автоматизованого документообігу та розподілу справ (проте потрібно впевнитися, що спеціалізацію суддів не буде використано для обходу цієї системи).

2. Безстрокове обрання судді після випробувального терміну відповідає стандартам і лише у виключних випадках судді не можуть бути призначені безстроково.

3. Державну судову адміністрацію передано під судовий контроль, але має бути забезпечено, щоби Голова цієї адміністрації отримував погодження своїх рішень у серйозних питання.

4. Ліквідація військових судів.

129. Рекомендації щодо вдосконалення Закону, серед іншого, включають:

1. Верховний Суд має розглядати свої «старі» справи у палатах. Якщо необхідно, повинно існувати можливість призначати суддів певної спеціалізації до Верховного Суду, навіть, до того, як загальна кількість суддів дійде 20.

2. Верховному Суду потрібно надати повноваження щодо вирішення колізій між рішеннями вищих спеціалізованих судів й у питаннях процесуального права, а також Суд має бути здатним сам вирішувати питання про прийнятність скарг щодо неоднакового застосування закону. Також йому потрібно надати право вирішувати колізії між трьома юрисдикціями (цивільною та кримінальною, господарською та адміністративною).

3. Має бути забезпечено прямий доступ до Верховного Суду у справах про порушення Україною міжнародних зобов’язань.

4. Необхідно заборонити усі види нагород для суддів.

5. Оскільки Вища рада юстиції не є органом, склад якого відповідає європейським стандартам, вона не повинна мати повноважень призначати голів судів та їх заступників.

6. Подання діяльності кандидата у судді на огляд громадськості створює загрозу незалежності кандидата.

7. Права на захист у дисциплінарному провадженні мають бути визначені більш чітко.

8. Члена Вищої кваліфікаційної комісії, який готує звіт і чиї функції подібні до прокурорських, має бути виключено із процесу обговорення та голосування.

9. Підстави для звільнення суддів з посад мають бути визначені більш чітко та вузько.

10. Потрібно викласти більш чітко зміст частини другої статті 47 Закону стосовно того, що суддя не зобов’язаний «надавати будь-які пояснення по суті справи, яку він/вона розглядав/ла, за виключенням, коли це передбачено законом».

11. Рекомендується більш чітко визначити виняткові випадки звільнення суддів від відповідальності за завдану шкоду (частина перша статті 48 Закону).

12. Необхідно уточнити положення частин другої та третьої статті 68 Закону, які дозволяють Вищій кваліфікаційній комісії збирати інформацію про кандидатів та здійснювати запити у підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також які дозволяють організаціям і громадянам подавати будь-яку інформацію, яку вони можуть мати про кандидата. Має існувати процедура, яка регулює збір і отримання цієї інформації і кандидат повинен бути ознайомлений з нею і мати право на її оскарження.

13. Вся система підготовка на посаду судді, а не лише її практична частина, має бути під контролем судової системи (частина перша статті 69).

14. Наполегливо рекомендується у значно прозоріший спосіб обмежити роль Вищої ради юстиції у процесі першого призначення суддів. Беручи до уваги характер процесу прийняття рішень у Вищій кваліфікаційній комісії роль Вищої ради юстиції має носити символічний характер.

15. Частина друга статті 74 Закону має визначати «підстави», які б дозволили Вищій кваліфікаційній комісії відмовити у наданні рекомендації кандидату.

16. Відповідно до частини четвертої статті 79 Закону рішення про безстрокове обрання кандидата має прийматися більшістю від конституційного складу Верховної Ради. Частина шоста статті 79 далі передбачає, що у разі неотримання кандидатом необхідної кількості голосів, знову проводиться голосування. Було б краще передбачити, що рекомендація Вищої кваліфікаційної комісії суддів вважається підтриманою, якщо за це проголосувала більшість від складу Верховної Ради України. У будь якому випадку, зазначені вище положення повинні бути викладені більш чітко.

17. Рекомендується доповнити статтю 80 Закону, забезпечивши критерії службового зростання суддів та значного залучення Вищої кваліфікаційної комісії суддів до цього процесу.

18. Відповідно до статті 89 Закону існує можливість оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів до Вищої ради юстиції або Вищого адміністративного суду. З тексту Закону повинно бути чітко зрозуміло, коли кожний з цих двох варіантів є можливим для застосування.

19. Рекомендується здійснити переоцінку необхідності і доцільності присутності у Вищій кваліфікаційній комісії представника Міністерства юстиції. Особливо при дисциплінарних провадженнях, присутність такого члена може поставити під сумнів незалежність Вищої кваліфікаційної комісії суддів та суперечить принципу розподілу влади.

20. У Розділі VII Закону варто чіткіше розрізнити випадки звільнення судді з посади внаслідок його неналежної поведінки та інші випадки звільнення, коли за суддею немає якоїсь провини. Існують аргументи на користь того, щоби звільнення з різних підстав передбачало різні процедури.

21. Згідно з частиною четвертою статті 111 Закону рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Далі в частині п’ятій цієї статті 111 викладено, що в разі неодержання визначеної вище кількості голосів проводиться повторне голосування. Це положення потребує змін. Якщо виявиться, що кваліфікованої більшості голосів за звільнення судді немає, то процедура звільнення має на цьому завершитись.

22. Згідно з частиною першою статті 125 Закону, делегати на з’їзд суддів України обираються «за принципом рівного представництва» від кожної юрисдикції. Рекомендується встановити в Законі більш пропорційне представництво суддів, щоби склад делегатів з’їзду відповідав принципу рівності.

23. Згідно з частиною другою статті 127 Закону до Ради суддів входить рівна кількість представників від кожної з трьох конференцій суддів. Рекомендується забезпечити більш пропорційне представництво суддів, щоби склад Ради суддів відповідав принципу рівності.

24. Рекомендується чіткіше визначити, в якій мірі державні органи мають задовольняти бюджетні запити судової влади, які, очевидно, подаються через органи суддівського самоврядування.

25. Бажано, щоби Закон однозначно визначав Державну судову адміністрацію органом самоуправління судової системи (див. статтю 145 Закону).

26. Щоби запобігти випадкам, коли здійснення ДСА її повноважень порушуватиме принцип незалежності суддів, Закон має бути змінено у такий спосіб, щоби адміністрування діяльністю судів покладалося на саму судову систему.

27. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів (окрім представника Міністерства юстиції), включаючи шістьох суддів, не повинні призначатися через належність їх до певної політичної партії.

28. Наділений дисциплінарними повноваженнями орган (наприклад, Вища кваліфікаційна комісія суддів або Вища рада юстиції) має застосовувати підстави притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності (стаття 83) у розумний спосіб (п. 42). Наприклад, Закон не виключив положення щодо «невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом», як підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Це положення має застосовуватися справедливо і не застосовуватися неналежним чином для покарання суддів з будь-яких причин, відмінних від тих, про які офіційно повідомляється.

130. Як уже зазначалося у попередніх висновках, необхідно змінити деякі положення Конституції, зокрема:

1. Конституція повинна передбачати, що суди утворюються і ліквідуються законами, які приймаються Верховною Радою і мають вищий рівень, ніж укази Президента. Частина перша статті 19 Закону також повинна бути змінена у цьому зв’язку.

2. Потрібно виключити роль Верховної Ради у процесі призначення та звільнення суддів.

3. Потрібно змінити склад Вищої ради юстиції, забезпечивши, щоби більшість або, принаймні, суттєва частина її членів були суддями, обраними самими суддями.

4. Мають бути представлені гарантії плюралістичного складу Вищої ради юстиції, зокрема щодо її членів, які не належать до судової влади.

5. У Конституції має бути забезпечено, щоби суддівська недоторканість гарантувалася не Верховною Радою, а справді незалежним судовим органом.

6. Якщо випробувальний термін вважається справді необхідним, він має бути відносно коротким і становити, приміром, два роки.

131. Венеціанська Комісія вітає наміри української влади вживати подальших кроків щодо вдосконалення законодавства про судову владу, як було висловлено під час зустрічей у Києві, та залишається готовою надати допомогу у цьому відношенні.


RSS


Корисні посилання


«HRGH» ® Всі права захищені